Заява НАМ

stub

Національна асоціація медіа просить повернути на доопрацювання Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України» № 3196-д від 26.10.2020 (далі - Проєкт), як такий, що створює загрозу свободі слова та запроваджує можливість  цензури, а саме - до пункту 21 Перехідних положень Проєкту до нього в було включено норму про автоматичне анулювання ліцензії на мовлення за поданням Служби безпеки України:

«21) у Законі України «Про телебачення і радіомовлення» … :

…                             

б) частину другу статті 37 доповнити новим підпунктом такого змісту:

«д) подання Служби безпеки України щодо здійснення ліцензіатом сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Таке подання Служби безпеки України може бути оскаржено в судовому порядку».

1. Звертаємо увагу на те, що здійснення мовлення відповідно до отриманої ліцензії на мовлення є способом реалізації права на свободу вираження поглядів, яке гарантується в статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Таким чином, анулювання ліцензії на мовлення фактично є однією із найнебезпечніших форм обмеження цього права, адже права на свободу вираження поглядів позбавляється не одна особа, а цілий журналістський колектив. Водночас, обмежується право на доступ до інформації всієї аудиторії відповідної телерадіоорганізації.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), «втручання у свободу вираження поглядів (обмеження) є допустимим, якщо воно встановлене законом та є необхідним в демократичному суспільстві. …Відповідно, Суд має по черзі розглянути, чи було втручання у цій справі «встановлено законом», чи переслідувало воно ціль/цілі, яка/які є легітимними відповідно до пункту 2 статті 10, та чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення зазначеної мети» [Sunday Times v. the United Kingdom № 6538/74 від 26.04.1979]. Прикметник «необхідний» у розумінні пункту 2 статті 10 Конвенції передбачає існування «нагальної суспільної необхідності». При здійсненні оцінки, чи існує така необхідність, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Проте, ця свобода супроводжується європейським наглядом, який поширюється як на законодавство, так і на рішення про його застосування - навіть ті, що ухвалені незалежним судом. Відповідно, Суд повноважний виносити остаточне рішення щодо того, чи сумісне таке «обмеження» зі свободою вираження поглядів, гарантованою статтею 10 Конвенції [Janowski v. Poland, № 25716/94, від 21.01.1999].

Отже, анулювання ліцензії на мовлення може застосовуватися лише у виключних випадках за надзвичайних обставин, що створюють загрозу безпеці держави. Таке рішення може бути прийняте виключно судом із дослідженням всіх обставин справи та всіх доказів, наданих сторонами. І навіть за таких умов, ЄСПЛ може визнати анулювання ліцензії порушенням статті 10 Конвенції.

2. В той же час, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 15 Проєкту подання СБУ – це фактично не перевірена інформація: «Здобута або створена Службою безпеки України в ході оперативно-службової діяльності інформація може бути передана іншому державному органу, … у вигляді подання».

Жодних вимог до змісту та порядку затвердження подання Проєкт не містить.

Тобто Проєктом пропонується анулювати ліцензію на мовлення взагалі без встановлення факту порушення.

3. З урахуванням зазначеного вище, запропонована в Проєкті норма створює умови для корупції, адже працівники СБУ фактично на підставі власних підозр, з метою політичного чи фінансового тиску чи, навіть, особистої помсти, зможуть скласти подання та вимагати анулювання ліцензії будь-якої телерадіоорганізації, яка є важливим джерелом інформації для громадян та сплатила за цю ліцензію значні кошти.

Разом з тим, чинне законодавство у частині другій статті 37 Законі України «Про телебачення і радіомовлення» і передбачає можливість такого анулювання, але лише за таких підстав, які є абсолютно прозорими, об’єктивними та не створюють загрозу тиску на мовників:

«2. Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі:

а) клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії;

б) рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата;

в) несплати ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог цього Закону;

г) відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії;

ґ) рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.

4. Також, звертаємо увагу, що анулювання ліцензії на підставі подання СБУ є грубим порушенням конституційного статусу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як незалежного галузевого регулятора.

Крім того, це порушення і міжнародних вимог до незалежності регуляторних органів у сфері аудіовізуальних медіа. Відповідно до Статті 30 Директиви про надання аудіовізуальних медіа-послуг, імплементація якої є обов’язком України за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом: «1. Кожна Держава-учасниця призначає один чи декілька незалежних національних регуляторних відомств і (або) органів. Держави-учасниці гарантують їхню юридичну відокремленість від держави й функціональну незалежність від їхніх відповідних урядів і будь-якого іншого державного чи приватного органу... 2. Держави-учасниці забезпечують здійснення національними регуляторним відомствами чи органами своїх повноважень неупереджено й прозоро... Національні регуляторні відомства чи органи … не отримують указівок від будь-якого іншого органу у зв’язку з виконанням завдань, покладених на них національним законодавством, яке імплементує положення законодавства ЄС…».

5. Окрім того, маємо зазначити, що відповідні положення були некоректно відображені у порівняльній таблиці до Проєкту, зокрема, в ній відсутні зміни до частини другої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

З огляду на викладене вище, вважаємо, що прийняття Проєкту в чинній редакції неприпустиме, навіть у першому читанні, оскільки буде створювати загрозу для незалежних медіа, а також стане кроком до порушення Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо забезпечення базових прав та свобод. Просимо рекомендувати повернути Проєкт на доопрацювання.

Національна Асоціація Медіа