Саморегулювання, співрегулювання чи державне регулювання: що обрати, аби індустрія якісно працювала?

stub

До якого виду регуляції готова медіаіндустрія - саморегулювання, співрегулювання чи державне регулювання? Своїми думками поділилися медіаексперти, журналісти та громадські активісти  у рамках онлайн-дискусії «Регулятор та саморегуляція: як взаємодіяти на користь аудиторії?», яка відбулася 11 листопада 2020 року. Організатором обговорення виступили Комісія з журналістської етики спільно з Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення.

Позицію НАМ у питанні регуляції озвучила виконавча директорка Катерина М’яснікова, зазначивши, що з поширенням фейків та дезінформації, виникла потреба у більшому регулюванні контенту. «З одного боку, ми маємо пам’ятати про недопустимість цензури, про свободу висловлювань та  творчої діяльності. З іншого - шукати механізми,  яким чином аудиторія могла б отримувати якісний, чесний, добре зроблений продукт. Тому розмежування таких видів регулювання, як саморегулювання, співрегулюванння і державне регулювання, дуже важливе». Також Катерина М’яснікова наголосила, що саморегулювання є важливою ланкою, однак нещодавня ініціатива проєкту закону «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» №4221 пропонує встановити не тільки форму саморегуляторних організацій, а ще й накласти низку не властивих їм обов’язків. Держава розуміє, що такі організації розвиваються і намагається створити регуляторне поле, яке, на жаль, ставить їх під контроль. «На мою думку, найголовнішою ознакою саморегуляторної організації є відсутність держави у механізмах її створення та функціонування. Єдине, що держава має робити - це визнавати такі організації, їхню роль і не заходити у ті межі, які віднесені до саморегулювання, своїми регуляторними діями чи актами», - зазначила під час обговорення Катерина М’яснікова. І також вона додала, що є ще гібридний вид поєднання саморегулювання та державного регулювання – співрегулювання, який передбачає делегування державою певних своїх повноважень органу, який створюється певною професією чи індустрією. Однак, воно є третім видом регулювання, який ніяк не можна змішувати з саморегулюванням, яке, на думку Катерини, має бути самодостатнім і дуже активним, враховуючи нинішні українські реалії.

Перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Валентин Коваль під час обговорення зазначив, що є чимало прикладів успішної співпраці медіаіндустрії з державним регулятором. Зокрема, мова про спільні акти узгодження про захист дітей від насилля, жорстокості тощо.

Максим Онопрієнко, член Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, зауважив: «Саморегуляції регіональних медіа сприятиме освітній фактор, спрямований і на виробника продукту, і на споживача. Потрібно розробляти і проводити освітні тренінгові програми, аби покращити професійний рівень наших журналістів, рівень критичного мислення глядачів. І, безумовно, саме законодавство потребує адаптації до цих медійних реалій, щоб ЗМІ стали бізнесом, а не зброєю для захисту інтересів чи то власників, чи будь-кого іншого».

«Традиційна концепція саморегулювання, або навіть і співрегулювання, базувалася на двох важливих засадничих положеннях. Перше – це репутаційна мотивація і відчуття медіа своєї соціальної відповідальності. І друге  - це бізнес-модель і те, що хороша репутація приносить фінансові дивіденди», - зазначила Антоніна Черевко, голова Незалежної медійної ради. Найбільшими викликами  само- та співрегулювання Антоніна Черевко вважає те, що мотиваційна парадигма зникла, бо медіа вже не можна назвати таким бізнесом, яким він був у 70-х роках, а також те, що негативний контент стимулює рейтинги та перегляди,  і є певна розмитість поняття «репутація медіа».

Заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук повідомила про спільну ініціативу кількох міністерств – створення державної програми з медіаграмотності, оскільки наразі така потреба в українському суспільстві є дуже гострою. Вона вважає, що галузь повинна сама організуватися, а не чекати поки пропишуть особливості саморегулювання чи співрегулювання на законодавчому рівні.

Чи готова галузь до саморегуляції, чи зможе вона повноцінно функціонувати, розмежувавши чи поєднавши усі види регулювання – це ті питання, над якими медіаіндустрії потрібно активно працювати в майбутньому.

Пресслужба НАМ