Про покоління невігласів, тотальну недовіру українців, трудову міграцію – розмова про суспільні зрушення від Елли Лібанової на NMT 2021

stub

Цьогоріч ключовою спікеркою національної розмови про медіа National Media Talk 2021 стала Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, д.е.н., професорка, академік НАН України, яка розповіла про те, як змінювалося за 30 років незалежності українське суспільство.

«Ми сьогодні переживаємо часи інформаційної прогалини. Єдиним надійним джерелом інформації про суспільство є перепис населення», - вважає демографиня. Останній перепис населення в Україні відбувся 20 років тому, з того часу усі дані втратили актуальність, зокрема, і про кількість населення в країні.  У результаті -  більшість досліджень, які посилаються на результати перепису, дуже сумнівні. Вони, на думку Елли Лібанової, спираються не на пісок, але й не на цегляний фундамент.

Важливим фактором також є щирість респондентів, які не завжди відповідають так, як є насправді. «У жодній країні світу я не бачила такого, щоб у людей було друге житло або автомобіль, і вони вважали себе бідними. Для нас це – норма». На думку демографині, українці побоюються, у силу ментальних та історичних особливостей, говорити про те, що щось відбувається добре, зате залюбки люблять бідкатися.

Елла Лібанова зазначила, що є три чинники, які спричинили серйозні зміни в українській незалежності. Це – сам факт проголошення незалежності, війна (перш за все, інформаційна) та пандемія COVID-19.

«Війна змусила нас об’єднатися і зрозуміти, що ми є українцями, що ми є нацією гідною. До речі, мені що сподобалося на параді, це те що почали говорити не про становлення української нації, а про відновлення. Як на мене, це дуже важливий імпульс, який має дійти до кожного. Ми не 30 років тому з’явилися як держава на світовій мапі, і як нація на етнічній мапі», - зазначила Елла Лібанова.

              Мода на міграцію

Характер міграції змінився навіть тому, що українці перестали їздити у Росію, а тепер більше у Польщу. «Інтеграція у світову спільноту торкається усіх сфер. Інколи не напряму, а отак опесередковано», - зазначає Лібанова. І додає: «Українці стали набагато більше самодостатніми. Ми вже не так думаємо про те, як хто нас оцінить. Більше орієнтуємося на внутрішню самооцінку». Однак, на її думку, українці досі дуже люблять рейтинги, але вже трохи навчилися критичніше мислити.

Українці досі вважають, що жити десь краще, ніж у нас: «У нас сформувалася мода на міграцію». На думку Елли Лібанової, стало модно говорити, що наші діти будуть вчитися і працювати за кордоном. Також науковиця наголосила на тому, що в Україні тисячі соціальних сиріт – дітей, батьки яких працюють закордоном, або в інших українських містах.

«Сьогодні ми бачимо, що висмоктує з України робочу силу, – це Польща, або метрополіси – Київ, Одеса, Харків, Львів», - зазначила Лібанова.

З позитивних тенденцій: українці перестали очікувати на допомогу держави і почали брати ситуацію у свої руки. Це, на думку демографині, велике зрушення.

              Пандемія ковіду спричинила покоління невігласів

Демографиня радить усім вчителям, які ще не вакцинувалися, зробити це, адже відмова від вакцинації може призвести до онлайн-навчання. «На моє глибоке переконання, ми маємо мінімум як на рік продовжити навчання. А дистанційне навчання – це ще й посилення нерівності, консервування цієї нерівності. Ви ж розумієте, діти з бідних сімей не мають можливості отримати навіть те, що отримують діти із заможних сімей, тому що у них нема таких ґаджетів, зв’язку, нема вчителів, які можуть це робити, нема мотивації. І це дуже страшна річ. Ми формуємо покоління невігласів. Єдиним бар’єром на цьому шляху – є вакцинація учителів», - вважає демографиня.

Окрім того, демографиня звернула увагу громадськості у некоректному ставленні до дистанційної роботи. Серед найманих працівників домінує впевненість, що дистанційна робота – це коли працівник працює коли і як йому зручно, що робочого часу не існує. У таких умовах налагодити командну роботу неможливо. І це у майбутньому може стати великою проблемою.

              Соціальне забезпечення та тотальна корупція

На думку демографині, українці повинні дбати про відповідне наповнення бюджету, якщо хочуть такого рівня життя, як у Європи. «Ми хочемо поєднати високий рівень соціального забезпечення з низьким оподаткуванням, до того ж необов'язково яке ми сплачуємо. І, наприклад, ми вважаємо, що навіть за повної відсутності страхового стажу наші літні люди мають отримувати пенсію, на яку можна нормально жити. Так не буває», – пояснила Лібанова.

У нас зберігається традиційна для пострадянського суспільства подвійна мораль, коли є стандарти для себе і близького оточення, а є для всіх. На думку Елли Лібанової, такий підхід породжує тотальну корупцію, а також недовіру. І з 1992 року ця тенденція не зникає. Українці довіряють рідним, друзям, сусідам, з усіх державних інституцій – армії (після 2014 року).

Тотальна недовіра загрожує проведенню соціальних реформ. Українці погоджуються тільки на ті реформи, які дають швидкий результат, а головне – не вимагають зі сторони суспільства змін.

Насамкінець Елла Лібанова звернулася до медійників з проханням допомогти українцям стати більшими оптимістами та не концентруватися тільки на негативі.

Команда NMT