Ірина Шуст: «Теле- і радіоформати повинні відповідати запитам суспільства»_1 частина розмови

stub

«Лабораторія форматів» за 3 роки своєї роботи створила 33 формати для телебачення та радіо, понад 500 одиниць контенту та зібрала у регіонах потужну підтримку серед медіакомпаній та глядачів. За ці роки креативна команда «Лабораторії» проаналізувала регіональний ринок і створила сучасні та якісні соціально-розважальні формати, які об’єднали громади великих міст і маленьких сіл. Завдяки підтримці регіональних медіакомпаній ми покращували свої формати, аби вони давали поштовх до змін у ваших громадах, розважали та підтримували.

Ми поговорили з шеф-редакторкою проєкту «Лабораторія форматів» Іриною Шуст про те, як створюються формати, чому команда не боїться складних тем, де беруть нові ідеї і натхнення, і як навчилися створювати соціально-важливі проєкти так, щоб вони викликали сміх і сльози.

 

-Проєкту «Лабораторія форматів» 3 роки. Скажи, будь ласка, як змінилися твої враження з першого сезону до третього? Чи додалося команді більше ентузіазму створювати  нові формати тепер, коли ви вже бачите позитивні відгуки учасників?

- Кожного разу коли ми це робимо,  ми ж бачимо ідеальний продукт, хоч розуміємо, що в регіонах немає достатньо людей, потужностей і техніки, щоб зробити це так, як ми це бачимо. І це таке дуже складне відчуття. З одного боку, нам хочеться, щоб ці проєкти принесли максимальну користь. З іншого боку, реалізація цих проєктів завжди під питанням. Це може бути зроблено дуже класно, може бути зроблено не так, як ми сподівалися, але з урахуванням можливостей ТРК. Це максимум, який вони могли зробити. Тобто є якась об’єктивна реальність. Є проєкти, які нам більше подобаються, є проєкти, які нам менше подобаються, але люди завжди стараються. Під час зустрічі учасників «Лабораторії форматів» ми показували ролики проєктів першого, другого і третього сезону для того, щоб учасники могли порівняти, як змінювалися ці формати, як змінювалася якість, їхня реалізація. І, зрозуміло, коли дивилися ролик з третього сезону, мали відчуття «вау». Реально, якість дуже сильно змінилася у багатьох ТРК. Є такі, що просто пробують вперше, а є ті, які вже вміють робити і знають, як це зробити краще. У третьому сезоні були проєкти, які  реально могли б вийти на національних каналах. І ми з цього приводу дуже тішимося.

- На твою думку, як за ці роки змінювалися формати, чи стали вони більш соціальнішими, розважальнішими, масштабнішами?

- Нам завжди хочеться, щоб усе виглядало масштабнішим, бо на регіональних телеканалах не вистачає масштабних проєктів, на це ніколи немає ресурсу. Тому грантові програми дають їм можливість залучити якісь кошти і спробувати себе у цьому. Принаймні, якщо вони захочуть продовжувати далі. Наприклад, проєкт «Суперрозумахи» продовжує Херсон. Вони зробили його, показали і отримали шалену кількість відгуків. Місцева влада і бізнес сказали, що це класні проєкти, і що знайдуть для них кошти і будуть далі реалізовувати. Вони зараз реалізовують другий сезон, планують третій. Бо це масштабне дитяче шоу, це завжди цікаво, у дітей чимало ідей. В одному випуску діти мали зробити флешмоб, і вони зробили його у вигляді кліпу – це було дуже круто. Ти на це дивишся – і теж пишаєшся, що такі молодці, так прекрасно. Коли такий формат реалізується, у дітей є можливість показати себе, свою ідею, виграти цей конкурс. Це для міста, для них така впевненість у собі, це ти вже стаєш повноцінною частиною громади і можеш змінювати все довкола себе, реалізовуючи свої ідеї. Коли ти на це дивишся, то розумієш – місто не пропаде, якщо там є такі діти. Є прекрасне майбутнє.

- Чи складним був цей масштабний проєкт для реалізації?

- Навколо формату «Суперрозумахи» у нас було внутрішньо у команді дуже багато обговорень. Особливість формату полягає у тому, що діти не тільки презентують свою ідею, вони презентують, показують, як вони це хочуть зробити (наприклад, почистити місцевий парк, поставити лавки з підзарядками для студентів, зробити майданчик для дресирування собак, збирати кришечки для подальшої переробки у щось корисне). І вони не просто приходять і кажуть, що у них є ідея зробити щось, вони це показують, у них є фінансові радники, яких надає влада чи шукає телеканал, і вони разом складають кошторис на свої проєкти. Діти розуміють, що у них не просто є ідея, а й скільки на цю ідею потрібно коштів, як її реалізувати. І це для дітей важливо. Вони не приходять і не кажуть: дайте гроші. На другому етапі вони розуміють обсяг робіт, чи буде фінансування, скільки потрібно, наскільки це реально. На третьому етапі перед ними стоїть завдання – зацікавити відому особистість, яка б стала амбасадором їхньої ідеї, підтримала її. Цікаво, що в Херсоні учасники дуже тішилися, бо вони залучили Ольгу Сумську, яка підтримала ідею створення майданчику для вигулу собак. Всі були у захваті! Це шлях дітей від простого бажання до фінансування і пошук людини, яка готова цей проєкт підтримати. Це для дітей – хороша можливість виявити себе і випробувати свої ідеї, наскільки вони реально можуть бути втіленими. Мене вразив проєкт телекомпанії з Чернігова, які реалізували формат дещо інакше. У фіналі в них було три учасники, одним із учасників була школа-інтернат для дітей з фізичними та психологічними вадами. Діти презентували свій проєкт «Теплиця»: на території свого інтернату вони пропонували створити теплицю для того, щоб там вирощувати овочі. У цих дітей було стільки ентузіазму! Вони пояснили, що хочуть вирощувати овочі, бо це їхній фах, бо так в майбутньому вони зможуть заробляти гроші. Діти 12-14 років розуміють, що у них не так вже й багато можливостей, і вони використовують цей шанс для того, щоб нікому не бути тягарем. Вони круті, вони дуже сильно старалися, пройшли всі етапи і виграли цей конкурс. У результаті - дітям побудували теплицю, і вони щасливі. Це так круто! У цьому проєкті був піарник, представник місцевої влади і бізнесу, і їм сподобалися усі проєкти, вони виставили однакову кількість балів. У цьому проєкті було два голосування: перше – це журі,  і друге - голосування у мережі. І проєкт «Теплиця» набрав найбільшу кількість голосів. І це теж показник того, які люди живуть у місті. Такі проєкти не повинні бути окремими, діти з інклюзією повинні розуміти, що вони теж можуть бути конкурентними, можуть перемагати!

- Чи зверталися за допомогою до команди «Лабораторії форматів» учасники, які вирішили далі реалізовувати формати?

- Усі проєкти «Лабораторії форматів» для учасників «Лабораторії форматів» безплатні. Якщо їм потрібна консультація щодо особливостей реалізації формату, то взагалі не проблема, ми проконсультуємо, розкажемо що і як робити. Учасники, які продовжують реалізовувати формати, просто звертаються до нас і ми надаємо таку можливість.

- Чи змінилося ставлення людей та громади до проєктів «Лабораторії форматів» від першого сезону до третього? Чи є якийсь поступ і готовність приймати зміни?

- У нас є дуже багато громадських організацій, які є дуже популярними серед громад. Люди дуже на них орієнтуються. Наприклад, у першому сезоні показником довіри до громадськості стало те, що ведучі «Соціального експерименту» у місті Южному стали місцевими депутатами після проєкту. Люди настільки повірили їм, зрозуміли, що вони щось можуть змінити, що в результаті це призвело до такого результату. Що стосується другого і третього сезонів. У другому сезоні був проєкт «Шалене стажування», у якому представники громад мали можливість поїхати в іншу громаду і подивитися, як живуть інші. Один із учасників проєкту сказав: «Ми живемо поруч, але нічого один про одного не знаємо. А так у нас є можливість обмінятися досвідом». І це дуже круто! Такі проєкти допомагають і себе показати, і іншого чогось навчитися. Проєкт «Золоті стажери» для нас був найулюбленішим цього року. Ми дуже хотіли побачити, як він буде реалізованим. Тому що люди виходять на пенсію і стають нікому не потрібними. І це жахливо! І ми хотіли показати, що це їхній вибір насправді, що вони можуть встати і все змінити. У Львові телекомпанія «НТА» реалізовувала цей проєкт. На кастинг прийшло понад 100 людей, з яких треба було вибрати 4 і відмовити усім іншим. Люди підходили до представників телеканалу і просили затанцювати чи заспівати, щоб взяти участь у проєкті. Тепер цікавляться, чи буде проєкт продовжуватися. Він вийшов просто нереальним! Ми ним дуже пишаємося. Чудовий кастинг, шикарно зроблений, прекрасні ведучі, якість. Для тих людей, які подивилися цей проєкт, - це дуже сильна мотивуюча історія про те, що не треба сидіти дома, рухатися далі, скільки б не було років. Найстарший учасник, якому 71 рік, після проєкту став затребуваним у рекламі, працює моделлю.

 

ЗАКІНЧЕННЯ РОЗМОВИ У НАСТУПНІЙ НОВИНІ.