«Формула толерантності»: бути рівними серед рівних

stub

15 травня на 6-ти радіостанціях України одночасно розпочнеться проєкт «Формула толерантності». Усього протягом місяця в ефірах пролунає 45 невигаданих історій українців про дискримінацію, цькування та насилля, які озвучать зірки шоу-бізнесу. Про те, чому важливо створювати соціальні проєкти про толерантність, чому потрібно говорити про щоденну дискримінацію і чи зможе «Формула толерантності» вплинути на українців – ми поговорили з Тетяною Волошиною, директоркою всеукраїнської  радіостанції «Мелодія FM».

- Що вас спонукало взяти участь у проєкті «Формула толерантності»?

- Мені колись довелося побачити ініціативу, яку провели ведучі Radio ROKS - Соня Сотник і Сергій Кузін. У день коли всі говорили про людей з обмеженими можливостями, вони сіли на інвалідні візочки і так їздили містом. Вони заїжджали у магазини, кав’ярні та аптеки. І виявилося, що їздити на візках навіть у Києві було досить складно. Я тоді ще подумала, що неприємно відчувати, що у сучасному місті дорослі люди якось інакше ставляться до тих, хто відрізняється від них. Тому така думка була раніше, а потім з’явилася ініціатива НАМ. Спочатку я прочитала кілька історій реальних людей і мені здалося, що це мають почути всі. Якщо ми зможемо до цього проєкту залучити відомих людей, то його почують краще. Думаю, разом ми можемо змінити думку суспільства.

- Чому, на вашу думку, тема толерантності така актуальна в Україні? Чому подібні програми важливо створювати?

- Є багато людей, які відрізняються від нас. Ми думаємо, що їх не бачимо, бо нам так краще і зручніше. Ніби викреслюємо зі свого життя. Краще ж не бачити, не чути, не думати - і ніби все добре. Але ж вони поруч із нами. Люди, які мають погляди, відмінні від наших, іншу сексуальну орієнтацію, захворювання, інший колір шкіри. Чому це важливо? Бо ми всі рівні й повинні бути людьми, маємо розуміти один одного, незалежно від того хто як живе, про що думає, кого любить, на якій мові спілкується, яку має національність, гендер чи вік.

- Чи зможе проєкт «Формула толерантності» змінити ставлення людей до дискримінації, насилля чи цькування?

- Хочу сподіватися, що так. Я не можу передбачити кінцевий успіх, але ми все для цього зробили. Є журналісти, які відписали ці історії. Є зірки українського шоу-бізнесу, які ці історії озвучили. Я була дуже здивована, коли побачила, як змінюється людина, яка до цього просто привіталася, поспілкувалася на буденні теми, а коли вона сідає за мікрофон і починає читати чиюсь історію, то змінюється голос, змінюється обличчя. І я дуже сподіваюся, що все це ми зможемо передати у програмах, які були записані у рамках цього проєкту. І таким чином ми змінюємо ставлення суспільства до людей, які мають інші погляди. Про це треба говорити, бо якщо ми про це не говоритимемо, то буде дуже довгий шлях.

- Чи залюбки зірки погоджувалися брати участь у соціальному проєкті?

- Так, залюбки. Коли ми казали, що є такий проєкт про толерантність, що ми хочемо зробити цикл програм і запрошували взяти участь, то, як правило, усі погоджувалися. Коли зірки починають читати історії, іноді їм стає страшно. І вони кажуть: «Хмм, це дуже боляче навіть для мене, а чи є щось інше? Я хочу познайомитися з іншими історіями». Але коли людина читає одну, другу, третю історію, то розуміє, що вони всі різні, але про одне. Хтось погоджувався одразу, комусь потрібно було декілька днів, щоб прийняти рішення. І ми чекали, бо розуміли, що це їхнє право обирати - взяти участь чи ні. Ми давали кожному на вибір по кілька історій, щоб чоловік чи жінка могли сказати: давайте я краще прочитаю цю історію, чи -  мені болить ось ця історія, бо я знаю людину, яка зіткнулася у житті з цією проблемою, і я хочу про це розказати. Або говорили – мені дуже боляче це читати, бо у моєму житті була подібна історія, і я не хочу занурюватися у це знову. Тому ми давали змогу обирати.

- На який зворотній зв’язок від слухачів ви сподіваєтеся?

- Соціальні проєкти не завжди можуть мати зворотній зв’язок. Колись ми робили соціальний проєкт на початку пандемії про те, як бізнес відреагував на потреби людей, як люди за власні кошти допомагали чим могли: обладнанням, давали гроші чи підвозили. Ми робили цей проєкт два з половиною місяці, і тільки наприкінці отримали листи і повідомлення у фейсбуці, що люди теж хочуть приєднатися. Повинен пройти деякий час. Цей проєкт був дуже поширений, він пролунав на усіх станціях ТАВР Медіа. Тому я сподіваюся, що люди відреагують на «Формулу толерантності» також і писатимуть на нашу скриньку та соцмережі. Я буду дуже вдячна, якщо буде зворотній зв’язок.

- Чи готові, на вашу думку, українці стати трохи толерантнішими?

- Думаю, так. Я не думаю, що українці якісь особливі, неправильні чи жорстокі. Нам просто не вистачає розмови у суспільстві на цю тему і часу задуматися, що ці люди мають такі ж права. Вони навіть не потребують здебільшого особливого ставлення, вони просто хочуть бути рівними серед рівних. І я думаю, що у нашому суспільстві це можливо. Просто треба про це розповідати.

 

Пресцентр НАМ