Приєднатися до НАМ
Вхід для користувачів Логін Пароль Реєстрація Увійти

 

Новини

РозділиНовини НАМ

1.11.2019 12:34 | Автор:

NMT: регулювати чи не регулювати український медіапростір?

Чи зміняться механізми саморегулювання журналістів за нової влади? Чи діятимуть вони в умовах інформаційної війни? Наскільки медіа і влада зацікавлені у само- і співрегулюванні? Такі гострі питання підняли панелісти дискусії «Само- і співрегулювання: перспективи розвитку механізмів професійного регулювання журналістів та корпоративного медіа» у рамках конференції National Media Talk.

               Співрегулювання чи саморегулювання?

Уляна Фещук з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення бачить перспективи у співрегулюванні: «Питання інформаційної безпеки, використання частотного ресурсу, накладення санкцій, моніторингу мовних квот та ліцензійних умов повинні  співрегулюватися, бо це механізм контролю за дотриманням вимог закону. Решта питань можуть саморегулюватися». Представниця Нацради вважає, що чимало питань з регулювання виникають тому, бо надзвичайно мало медійників слідують своїм редакційним кодексам і дотримуються журналістських стандартів.

Про різницю між поняттями регулювання, само- і співрегулювання  розповів Ігор Розкладай з  Центру демократії та верховенства права. Він погоджується з Уляною Фещук у тому, що для українського ринку медіа найприйнятнішим варіантом є співрегулювання: «Є сфери, які потребують жорсткого державного регулювання, але є і ті, де треба шукати гнучкі підходи і механізми». Ринок повинен розуміти, що часом йому самому вигідніше домовитися про певні правила гри, щоб уникнути покарання від регулятора. Ігор Розкладай зазначив, що в законопроекті про медіасервіси закладений механізм співрегулювання: «Ми намагаємося допомогти ринку вирости, виробити кодекси поведінки, але не відпускаємо його на вольницю». Розкладай вважає, що суспільне мовлення може стати єдиним об’єктом, в якому працюватиме саморегуляторний механізм.

Світлана Остапа з Національної суспільної телерадіокомпанії України вважає, що на українському медійному ринку повинні бути присутні і співрегулювання, і саморегулювання, і просто регулювання. У співрегулюванні бере участь індустрія (великі медіагрупи), а в саморегулюванні не тільки редакційні ради, а й сама журналістська спільнота. «Кодекс мовлення не пропише все, що треба робити журналістам у редакції», – наголошує Світлана Остапа. Майже кожна країна має свої кодекси журналістської етики, адже у всіх повинні бути приблизно однакові правила гри. На її думку, Комісія з журналістської етики не впливає на ринок так, як того хотілося б. А все тому, що олігархічні телеканали не зацікавлені у саморегуляції і впритул її не бачать. Та це не означає, що її не повинно бути, адже комісія все одно працює, ухвалює рішення, до неї звертаються за підтримкою.

Президент Академії української преси Валерій Іванов вважає, що пресради не можна розцінювати як інструмент саморегуляції. «Пресради у всьому світі – це слабкі, беззубі леви. Хтось бере до уваги їхню роботу, а хтось ні. Це своєрідний моральний орієнтир, і добре що він існує для підтримання рівня професії», – зазначив він. На думку Валерія Іванова, Незалежна медійна рада – це не орган саморегулювання, а просто експертний орган, який утворили кілька НГО.

Журналіст «Громадського ТБ» Богдан Кутєпов вважає, що журналістів врятує не саморегуляція, а синергія.

Кому потрібні журналістські стандарти?

Валерій Іванов вважає, що для журналістів природно бути завжди в опозиції до влади. «У світі вважається, що кожен, хто заробляє собі на життя інформацією, є журналістом. Але в мене когнітивний дисонанс, бо після того, як я опинився у центрі кампанії чорного піару, то подумав, що все життя виступав за ліберальні медіа, а, може, треба було думати про відповідальність для медіа?», – зазначив він.

Богдан Кутєпов з «Громадського ТБ» також вважає, що межі між журналістами і не журналістами стерті. Не всіх, хто мають журналістські посвідчення, можна назвати дійсно журналістами, а не тітушками. «Прескарта – це умовний запобіжник. У Шарія нема прескарти і ліцензії від Нацради, але кожне його відео переглядає понад 500 тисяч глядачів», – зазначив він. На його думку, не потрібен закон, щоб називати подібних журналістів  агентами-пропагандистами і маніпуляторами.

Кутєпов переконаний, що насамперед треба створювати власний жовтий контент: «Це як з українською музикою. Неможливо взяти людей, які слухають російський шансон, і перевести їх на український джаз. Давайте спочатку їх переведемо на український шансон, а там уже потихеньку і на джаз».

National Media Talk відбувалася втретє за підтримки проекту USAID «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією Internews.

Прес-служба National Media Talk 

Повернутися до розділу

 

Блог НАМ

Ольга Большакова
Наталя Беднарська
Наталя Беднарська
Проработав более 10 лет в медиа, я лично сталкивалась с нехваткой решени
Переглядів: 7506  Коментарів: 0