Приєднатися до НАМ
Вхід для користувачів Логін Пароль Реєстрація Увійти

 

Новини

РозділиНовини НАМ

3.3.2017 14:10 | Автор:

100 років на сторожі приватності: шведська модель саморегулювання

«Детектор медіа» продовжує публікувати матеріали спеціального проекту «Саморегуляція і співрегуляція: світовий досвід», започаткованого нами спільно з НАМ і StarLightMedia. Восьма стаття з запланованого циклу публікацій присвячена аналізу моделі саморегулювання медіа в Швеції.

Раніше ми писали про системи само- та співрегулювання медіа у ФранціїВеликій БританіїКанаді, Австрії, Німеччині, Нідерландах та Австралії.

У нашому спецпроекті «Саморегулювання та співрегулювання: світовий досвід» ми не могли оминути увагою Швецію, що разом із іншими скандинавськими країнами очолює світові рейтинги свободи слова. Перша прес-рада в цій країні виникла ще в 1916 році, а традиції свободи слова закладались із середини XVIII століття. Саморегуляція в країнах Скандинавії спрямована на дотримання якості публічного дискурсу та права на приватність. Наразі ця модель регулювання поступово витіснила зі ЗМІ Швеції сенсаційні матеріали про особисте життя публічних людей, які не становлять суспільного інтересу. Приватні фото знаменитостей – шокуюча рідкість для сучасних шведських ЗМІ.

Профільні організації прийняли перші правила з журналістської етики в 1916 році. Вони ж вирішили створити Раду преси, яка мала стати своєрідним «судом честі», що є найстаршим в світі органом саморегулювання ЗМІ. Причина полягала в тому, що під час Другої світової війни деякі газети були використані для пропаганди воюючими державами та заплямували репутацію преси. В 1969 році цей орган був переформований, з’явилася посада прес-омбудсмена, а до складу Ради крім журналістів та редакторів увійшли представники громадськості.

Прес-омбудсмен (PO) і Рада преси (PON) є незалежними самодисциплінарними органами, які мають справу зі скаргами на редакційний зміст газет, журналів та їхніх сайтів. У 2001 році було створено Об’єднаний комітет з преси (Pressens Samarbetsnämnd), заснований провідними засобами масової інформації Швеції: Асоціацією видавців преси, Асоціацією видавців журналів, Союзом журналістів та Національним прес-клубом. Саме вони несуть відповідальність за Статут Ради та інструкції для Омбудсмена з преси.

Місія та принципи

Відкритість у вираженні думок і свободи преси в Швеції потребує великої відповідальності її власників, видавців і редакторів газет та інших засобів масової інформації. Свобода повинна використовуватися з великою обережністю. Тому важливо, щоб преса мала власний кодекс етики, який діє на додаток до законів.

«Етика не виражається насамперед у формальному застосуванні правил. Це відповідальна позиція, місія журналіста. Кодекс етики для преси, радіо та телебачення є підтримкою цієї позиції», - йдеться в кодексі.

Згідно з концепцією саморегулювання, сторони визначають етичні та професійні принципи і стежать за тим, щоб цих принципів дотримувалися.

Правила журналістської етики мають на меті забезпечити індивідууму захист від порушень його приватного життя та надання йому гласності. Розслідування порушень повинні відбуватися об'єктивно і з належним урахуванням потреб жертв і злочинців.

Структура

Прес-омбудсмен. Головне завдання омбудсмена полягає в наданні консультацій та допомоги особам, які відчувають себе приниженими або обмеженими в правах через набуття гласності певного матеріалу. За власною ініціативою або після отримання скарги він може направити справу до Ради преси.

Наразі прес-омбудсменом є Ола Сігвардсон (Ola Sigvardsson). До цього він працював журналістом протягом 35 років, в основному як репортер. У 2000-2004 роках був головним редактором Daily News. У 2004-2011 роках він був головним редактором, а потім видавцем Östgöta Correspondenten. Був удостоєний премій у галузі журналістики, зокрема як найкращий журналіст-розслідувач.

«Якщо до свободи не ставитись відповідально, вона буде обмежена. Ось чому у нас є кодекс етики. Він вказує на певні, свідомо обрані питання, в яких видавець має підстави бути обережним. До них відносяться, наприклад, етнічне походження та віросповідання. Наше правило говорить: “Не підкреслювати етнічного походження, статі, національності, професії, політичної приналежності, релігійних переконань особи, її сексуальної орієнтації, якщо це не має особливого значення в цьому контексті або не може бути висвітлено без належної поваги”. І це правило, з невеликими змінами, діє вже більше 50 років», – розповідав Ола Сігвардсон виданню DN.Kultur.

Рада преси. Орган займається контролем якості журналістської практики. Рада отримує справу від омбудсмена або особисто від скаржника за умови, що саме ця особа постраждала від публікації. Рада має право розширити можливі умови подання скарги, а також самостійно визначає, чи має скарга бути прийнята та розглянута. Рада має право після початку обробки скарги переглянути позицію щодо доцільності цього розгляду. Рішення Ради є відкритими для громадськості.

Рада ділиться на секції, кожна з яких складається з голови, представників об’єднань преси (по одному від кожної організації, що входить до Об’єднаного комітету мовників) та трьох представників громадськості, яким не дозволено мати зв’язки з будь-якими ЗМІ. Відділи однаково компетентні в розгляді справ.

Асоціація видавців преси, Асоціація видавців журналів, Союз журналістів та Національний прес-клуб призначають двох членів Ради та двох заступників для них. Головний парламентський омбудсмен та голова Асоціації адвокатів Швеції спільно призначають шістьох членів та шістьох заступників. Ці члени повинні мати чималий досвід та широку громадську довіру, бути незалежними від усіх ЗМІ. Голова та заступники голови повинні мати юридичну освіту та досвід роботи переважно як судді. Вони призначаються на термін від двох років Об’єднаним комітетом з преси. Голова не може бути обраний більше, ніж на вісім років. Кожна з чотирьох організацій, що призначає членів комітету, може за необхідності, призначити тимчасову або постійну заміну для них. Кожен член Ради має один голос, при рівній кількості голосів вирішальний голос належить голові.

З квітня 2008 року Раду з преси очолює Фредерік Версаль (Fredrik Wersäll) – шведський адвокат та державний службовець. Він магістр юридичних наук. Працював в Апеляційному суді Південного Норрланда, потім у державному Апеляційному суді. Був головою департаменту в Генеральній прокуратурі, згодом – керівником офісу Генерального прокурора. Виступав науковим консультантом у розслідуванні справ про кримінальне переслідування з 1990 по 1992 рік. Працював у Міністерстві юстиції спочатку як заступник директора і начальник кримінально-правової групи, потім став юрисконсультом. У 2008 році став головою Апеляційного суду.

Секретар. Призначається радою та має займатись підготовкою розгляду скарг, вести облік та допомагати з організацією адміністративних справ.

Членство

Об'єднаний комітет з преси заснований провідними організаціями засобів масової інформації в Швеції: Асоціацією видавців преси, Асоціацією видавців журналів, Союзом журналістів і Національним прес-клубом. Ці чотири організації несуть відповідальність за Статут Ради преси і постійні інструкції для прес-омбудсмена. Всі вони вносять вклад у фінансування Ради преси та Управління прес-омбудсмена. Мають право призначати членів до Ради преси. Також саме ці організації мають право подавати та вносити змін до кодексів.

Фінансування

Всі члени Об’єднаного комітету з друку беруть участь у фінансуванні Ради преси та Управління омбудсмена. Рада преси є повністю самостійним органом і фінансується за рахунок чотирьох прес-організацій: Шведського союзу журналістів, Національного прес-клубу, Шведської асоціації видавців преси, Союзу журналістів. Також Рада фінансується за рахунок стягнень зі ЗМІ, що порушили етичний кодекс.

Теми

Преса, радіо і телебачення повинні користуватися максимально можливим ступенем свободи в рамках Закону про свободу преси і конституційного права на свободу слова, щоб мати можливість виступати в ролі розповсюджувачів новин і захисників громадського інтересу. У зв'язку з цим важливо, щоб людина була захищена від необґрунтованого страждання в результаті гласності.

Кодекс етики для преси, радіо та телебачення має на меті забезпечити підтримку відповідального ставлення до виконання обов’язків журналіста.

Кодекс складається з 17 пунктів. Серед тем, що регулюються кодексом:

  • забезпечення об’єктивними новинами;
  • спростування;
  • недоторканість приватного життя;
  • обережність у використанні відео- та фотоматеріалів;
  • неоднобоке висвітлення;
  • захист особистих даних;
  • написання та обробка скарг.

Розгляд скарг

Будь-яка людина може подати скаргу до прес-омбудсмена, якщо вважає, що опублікований матеріал порушує норми журналістської етики. Людина, яка постраждала від опублікованого матеріалу, має надати письмову згоду, що скарга повинна привести до публічної критики видання. Прес-омбудсмен має звернутись до видання по коментар чи пояснення. Заяви від організацій чи державних органів також приймаються. Подання скарги є безкоштовним. Рада преси також відповідає на інформаційні запити щодо журналістської етики.

Прес-омбудсмен отримує близько 400 скарг на рік. Приймаються скарги, що стосуються матеріалів, опублікованих протягом останніх трьох місяців. Якщо омбудсмен вважає, що питання потребує вивчення – направляє копію скарги до відповідного ЗМІ. Представники ЗМІ, щодо якого надійшла скарга, мають два тижні для надання коментарів або самостійного врегулювання. Копія відповіді від ЗМІ надається скаржнику. Інколи може відбутися декілька раундів листування.

Коли листування завершується, омбудсмен робить оцінку скарги. Він може дійти висновку, що видання відхилилося від принципів хорошої журналістської практики та порушило права скаржника, який постраждав через «травму гласності». Тоді справа передається на розгляд до Ради з преси. Або ж омбудсмен вирішує, що ЗМІ не порушив жодних етичних положень, та відхиляє розгляд справи. Після цього скаржник має право подати апеляцію на рішення омбудсмена в Раду з етики.

Санкції

У разі винесення звинувачувального вердикту Радою преси ЗМІ платить штраф. Розмір фінансових санкцій, встановлених у 2016 році, було визначено наступним чином:

  • видання з накладом до 10 000 копій сплачують 13 000 шведських крон (приблизно 1400 євро);
  • видання з накладом більше 10 000 копій сплачують 32 000 шведських крон (приблизно 3400 євро).

Видання, щодо якого винесено рішення, негайно публікує заяву зі спростуванням та вибаченням на видному місці.

Приклад

Газету міста Арбуга було звинувачено через матеріал про спробу пограбування магазину, що порушував право на приватність постраждалої сторони. У травні 2016 року в газеті була опублікована стаття про те, що два 18-річних хлопця вкрали лікер із винного магазину, вживали алкогольні напої, а потім вирішили пограбувати магазин у центрі міста. Молоді люди пішли в місце Х (магазин та місце в матеріалі вказувались), озброєні ножем. Один із них почав погрожувати касиру ножем та вимагав відкрити касу. На відмову касира один із нападників схопив касира за голову та поклав його обличчям на прилавок. У статті було використано фото з камери спостереження магазину. На ньому зображувався нападник, що схопив за голову касира та погрожує йому ножем.

Скаргу було отримано від постраждалого касира. Газета опублікувала його зображення в незамаскованому вигляді в уразливому становищі. І хоча обличчя не було видно, заявниця пояснила, що Арбуг – маленьке місто, і вона є єдиною з таким кольором волосся, що працює в цьому магазині. Видання ставило продавчині магазину багато запитань про пограбування, що викликало у неї стрес, оскільки вона намагалася повернутися до нормального життя.

Видання надало відповідь, що воно прагнуло виявити максимальну повагу до жертви злочину і опублікувало фото тільки через впевненість у тому, що людину на ньому неможливо ідентифікувати.

Оцінка омбудсмена: обставини насильницького злочину можуть мати загальний інтерес, заснований на потребі суспільства знати про акти насильства, які відбулися в громадських місцях, задля оцінки загроз або спонукання до дій судових органів. Проте видання, показуючи такі випадки, не має піддавати жертву небезпеці. У справі немає суспільного інтересу, щоб ідентифікація жертви була обґрунтована. На знімку касир побоюється за своє життя. Публікація зображення, таким чином, являє собою необґрунтоване порушення недоторканності приватного життя скаржника. Справу передали до Ради преси.

Рада з преси погодилась з рішенням омбудсмена. Газета Арбуга була звинувачена в порушенні якісної журналістської практики. Вона мала принести вибачення та заплатити штраф.

Ефективність системи

Щороку прес-омбудсмен та Рада з преси публікують звіт про свою діяльність. Протягом останніх років було зареєстровано в середньому по 300-350 скарг на рік. Вони часто стосуються висвітлення кримінальних справ та вторгнення в приватне життя. Близько 30% скарг були розглянуті Радою з преси на вимогу омбудсмена або в ході розгляду апеляційної скарги заявника. Решта, що складає переважну більшість скарг, були відхилені. Серед причин: необґрунтованість скарги, відсутність необхідної для розгляду інформації, наявність спростування або публічних вибачень з боку ЗМІ. 10-15% всіх скарг привели до формальної критики газети Радою преси.

Чи не найкращим показником ефективності цієї системи є її апробація часом. Так, за сто років існування Ради преси зазначені в кодексах положення рідко піддаються критиці, а більшість з них залишаються основоположними для преси протягом декількох десятиліть.

Рой Грійслейд, викладач журналістики в Міському університеті Нью-Йорка та медіаексперт, в своєму матеріалі для The Guardian зазначив: «Швеція, Фінляндія, Норвегія послідовно займають найвищі місця в світі за свободою преси та рівнем демократії. Скандинавське населення найбільше у світі споживає новини та читає ЗМІ, також у нього найбільший у світі рівень вибору серед місцевих та національних видань». У своєму матеріалі Рой цікавиться, в чому секрет успіху цих країн. Першим із них, на його думку, є саморегулювання: «Саморегулювання ефективно працює доти, поки всі зацікавлені сторони на борту. Ради преси в Скандинавських країнах є дійсно незалежними організаціями, що працюють та фінансуються за рахунок журналістської індустрії».

Зв'язок з державним регулятором

Рада надає щорічний звіт про свою діяльність головному парламентському омбудсмену та президенту колегії адвокатів. Голова регулярно інформує профільні державні органи про діяльність Ради з преси. Державні органи мають право звернутися до омбудсмена з преси та Ради з преси за експертизою.

Питання про внесення змін до основ її складу або діяльності може бути надане Об'єднаному комітету Ради преси після перегляду головним парламентським омбудсменом і президентом колегії адвокатів.

Фото надані авторами

Ілюстрація: www.norden.org

Детектор медіа

Повернутися до розділу

 

Блог НАМ

Наталя Беднарська
Наталя Беднарська
Проработав более 10 лет в медиа, я лично сталкивалась с нехваткой решени
Переглядів: 2745  Коментарів: 0
Катерина М'ясникова
Катерина М'ясникова
Фіналізуючі чисельні коментарі щодо Міністерства інформації, які дала сь
Переглядів: 9179  Коментарів: 0